гнилѣи — (1*) сравн. степ. В роли с. Тот, кто более немощен, слаб (умственно): не еще свое ѹстраше(н)е стро˫а, аки гнилъиши(х) мысли. доволнѣ бо ѹстроихомъ. ни чюжего приѥмлюще и нашего губѩще. (τῶν σαθροτέρων) ГБ XIV, 191б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
гниліший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
гнил — прил. развален, разяден, прояден, прогнил, загнил, разложен, изгнил, нагнил, сплут, угнил, разкапан, скапан, разпаднал, мухлясал прил. нездрав … Български синонимен речник
гнилісний — а, е. 1) Який спричиняється гниттям. 2) Який спричиняє гниття … Український тлумачний словник
гнилість — лості, ж. Властивість за знач. гнилий … Український тлумачний словник
гнилісний — прикметник … Орфографічний словник української мови
гнилість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
зігнилість — зогни/лість, лості, ж. Стан за знач. зігнилий, зогнилий … Український тлумачний словник
гнилой — гнил ой; кратк. форма гнил, гнил а, гн ило … Русский орфографический словарь
гнила — ГНИЛ|А (1*), Ы с. Глина: грѣшьници же [против праведников] ˫ако противѹ мѣди гнила обрѩщетьсѩ СбТр ХІI/ХІІІ, 63 об … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
гниль — ГНИЛ|Ь (2*), И с. Гниль. Перен.: на пагѹбѹ цр҃квьнѹю. гниль нѣкѹю и чюжю бл҃гоч(с)ть˫а предъложиша. прч(с)тѹ добротѹ намъ очернеше ПНЧ XIV, 207б; ѹдалившимъ(с) ѿ дх҃а ст҃га. смрада ра(д) пь˫ана(г). і слова не імуще б҃и˫а во ѹстѣхъ своіхъ. гнили… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
